Знахідка покоївки Дуні
Знахідка покоївки ДуніРЛП "Приїнгульський"
За розповідями краєзнавця Чорної Галини Петрівни, в Софіївці проживала молода дівчина на ім’я Дуня, що працювала служницею у будинку Тропіних. Одного разу, коли господарі були у від’їзді, під час прибирання Дуня відчула під скатертиною якісь папери. Потай вона забрала їх, і понесла додому, щоб хтось прочитав їх (а вона була неписьменною). Ось приблизний зміст листа, що дійшов до нас за переказами:
- Папаша! Времена настают сейчас трудные. Чернь ведет себя очень активно! Не жалейте продуктов для пропитания работников, рассчитывайтесь с ними по справедливости: могут и петуха красного пустить! (мається на увазі підпал). И, самое главное, начинайте продавать всё, что можно – сельскохозяйственные орудия, скот, подводы. Деньги держите в тайне, но под рукой, на всякий случай. А то настанет время, придут и отберут всё даром…
Тут треба сказати, що автор листа, за переказами, служив військовим у Петрограді, ледь не в самому царському палаці, в гвардії.
І дійсно, після цього господарі, як і їхні брати, почали спродувати своє майно, збіжжя, а в кінці 1916 року виїхали з маєтку.
Які висновки можна зробити, аналізуючи цей епізод з життя Тропіних?
- Лист цей напевне існував, оскільки україномовна Галина Петрівна (як і її попередники) передавала зміст листа російською мовою – а це велика вірогідність достовірності, точності переказу, будь то лист, оповідання, казка, головне – дослівний переказ будь-якою мовою – за дослідженнями вчених, що вивчають усні перекази – етнографів, (а вихідці з Вологодчини Тропіни, жителі Херсона, були росіянами)
- Саме соціально-економічне становище 1916 року дає підставу говорити про велику ймовірність існування такого листа.
Лист цей, ймовірно, був адресований Сергію Степановичу, брату Олександра Степановича, що володів землями у хуторі Новотягіновському, що на Херсонщині. Він був професійним військовим, дослужився до ротмістра (тепер майор), закінчив Єлісавєтградське кавалерійське училище. Напевне й діти його також обрали військову кар’єру.
В.Генчев, співробітник наукового відділу РЛП "Приїнгульський"
