Новий варіант розповіді про О.С. Тропіна
РЛП "Приїнгульський"
Загалом в сім'ї Степана Івановича народилося 13 дітей. П'ятеро з них – Серафима (1861 р.н.), Федір (1863 р.н.), Олена (1869 р.н), Микола І (1872 р.н.) та Лідія (1879 р.н), - померли немовлятами. Пішли в життя: Михайло (3 серпня 1859 р.н.), Юлія (2 грудня 1864 р.н.), Олександра (28 березня 1866 р.н), Сергій (12 вересня 1867 р.н.), Іван (4 жовтня 1870 р.н.), Марія (12 червня 1874 р.н), Микола II (6 грудня 1875 р.н.), Олександр (1жовтня 1877 р.н.).
Олександр Степанович у спадок отримав 611 десятин біля села Кир’яківка. Закінчив юридичний факультет Новоросійського (нині Одеський) університету. Мав чин титулярного радника, що дорівнював штабс-капітану в армії (нині капітан). До 1909 року включно був членом Земської Управи Херсонського повіту. У травні 1909 року йото, разом з братом Іваном, було обрано на річний термін гласним Міської Думи. Відомо, що в Думі був членом підготовчої юридичної комісії. У 1909 році був присутній на 16-ти засіданнях комісії із 30-ти. Пропрацював в міському самоуправлінні до 1914 року. Потім був мировим суддею п'ятої дільниці Херсонського повіту. Територія дільниці охоплювала Новобузьку та Миколаївську волості. Камера (контора) дільниці знаходилась у власному маєтку Олександрівці (колишня Кир’яківка) Новобугської волості. Тепер це село Щасливе. Достовірно відомо лише про одну дочку Ірину, яку народила йому дружина Софія Семенівна 30 квітня 1905 року. В Херсоні мешкав на вулиці Преображенській у будинку Грабенко.
Коли розпочалась громадянська війна, він став на сторону білогвардійців попри всі розповіді про його добре ставлення до найманих робітників. Отже, епізод з листом горничної Дуні напевне мав місце. Служив в артилерії. З третьою, «кримською» хвилею еміграції потрапив до колишньої Югославії, в Белград, де і провів решту свого життя. Помер 16 травня 1956року.
Зараз тривають пошуки з метою встановити подробиці його життя, сімейні відносини, тощо.
В.Генчев, співробітник наукового відділу РЛП "Приїнгульський"
