Таким ось віршем – признанням в любові до рідної Софіївки, звернулася юна письменниця Анастасія Дорошенко (учениця 7 класу Софіївської ЗЗСО))
Дата: 28.09.2021 15:48
Кількість переглядів: 4172
Перлина мого краю
Софіївко, перлина мого краю,
Земля моя й моїх батьків,
Стоїш ти серед степу-раю
Чимало вже років.
Мов дівчина, уквітчана садами,
Стоїш серед золотих полів.
Інгул-рікою, мов віночком вбрана,
Залишишся у пам’яті віків.
У тім віночку
Стрічка з водоспаду,
В нім пишний гай, місток
І стрічка зелен-саду.
Сукня твоя
З білих хаток зіткана,
Мереживом тополь
Вона убрана.
На сукні тій
Великії простори,
Дитячий сміх на ній
І гомін, що лунає з школи.
Софіївко, ти степова перлина,
Південного краю рідна дитина.
Для мене ти цілий світ, моя родина,
Пишаюсь я тобою, моя ти Батьківщина.
